Home
Нататкі эмігранта - Навеяла [entries|archive|friends|userinfo]
Юрась Зянковіч

[ website | Мой сайт ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Навеяла [Тра. 2, 2008|11:27 am]
Папярэдні запіс Дадаць да запамінаў Паведаміць сябру Наступны запіс
Упёр у [info]tiomkin. Арыгінал тут: http://tiomkin.livejournal.com/730214.html


Триста лет назад европейские страны страдали от различных напастей: религиозных гонений, бедности, безработицы и безземелья. И когда стало известно, что за океаном лежат необитаемые земли, из Европы начался исход. Все большее число кораблей отплывало за океан, увозя искателей новой жизни на неведомые территории.

Однажды, после сильного шторма, шесть кораблей были выброшены на берега большого необитаемого острова. Те, кто пережили кораблекрушение, собрались вместе и выяснили, что число их составляет около двух сотен человек. Все они были из той части Европы, где люди славны своей приверженностью вере в Господа, известны всем дисциплинированностью, стремлением к образованию и искусными навыками в ремеслах. Причина же, по которой они отправились искать лучшей доли за моря, была не в том, что не хватало земли, но в гонениях на веру и частых войнах.

Другая же часть выживших, числом примерно равным первой группе, происходила из совершенно другой части Европы, и являла собой разительный контраст с первыми. Они говорили на другом языке, образование их не интересовало, дисциплину они не любили, уровень жизни у них был низок, к ремеслам и торговле они относились с неприязнью; к тому же они без меры любили алкоголь и поклонялись принципиально иным богам, отправляя свои ритуалы в чуждой манере.

После обсуждения вожди двух групп согласились, что наилучшим выходом было бы поделить остров пополам. По случайности горная гряда разделяла остров на две части, так что общины были счастливы решением. Сами условия острова позволяли процветать – мягкий климат, разнообразная природа и богатые земли способствовали тому, что, приложив усилия жить на нем можно было бы безбедно. С разбитых кораблей поселенцы выручили разные семена, а также необходимые инструменты, что существенно облегчило жизнь. И в течение нескольких поколений на Легендарном Острове все шло наилучшим образом.

Через сотню лет половины острова превратились в две части, разительно не похожие друг на друга. На одной половине от горной гряды, что делила остров пополам, была развита промышленность, шла бойкая торговля, в школах и университетах проводились занятия, люди жили в хороших домах. Места хватало всем, более того, его был даже небольшой избыток. Что же до преступников то их было крайне мало. На другой же половине острова, люди жили крайне бедно и скученно, воровство и разбои процветали, вместо домов у них были хижины, а школ не было, как не было ни промышленности, ни торговли. И большая часть их доходов как раз приходилась на сезонные работы по другую сторону границы.

Спустя пять десятилетий контраст стал еще более явным. Вторая часть острова погрязла в бедности, а население там плодилось с невероятной быстротой. Меж двумя общинами возникло напряжение. Бедные начали заявлять, что им следует отдать часть земли, что принадлежала первой общине – поскольку их часть острова перенаселена и из-за этого бедна, то иного выхода они не видят. Еще через пятьдесят лет положение ухудшилось настолько, что стороны заговорили о войне.

Сегодня же положение на Легендарном Острове иначе как очень серьезным назвать нельзя. Небольшая промышленно развитая и процветающая община заявляет, что не видит никакого обоснованного довода, согласно которой они должны отдать часть своих земель, доходов или собственности перенаселенному большинству, потакающему своим прихотям и вечно находящему причины, чтобы оправдать свои лень и нежелание что-либо делать. Большинство же заявляет, что на основании того, что у человека есть достоинство, что люди равны, что есть такие вещи как фундаментальные свободы и фундаментальные человеческие права – меньшая община должна разделить остров и его ресурсы в равной доле со всеми, кто его населяет. Они настаивают на немедленной интеграции, немедленному переделу и уравниловке, установлению одного правительства по принципу «один человек – один голос». И если их требования не будут выполнены, то они грозят войной, заявляя, что возьмут то, что (как они считают) принадлежит им по праву, исключительно силой, потому что их больше.

Ну и как бы вы решили этот вопрос?
СпасылкаАдказаць

Comments:
[User Picture]From: [info]true_hans
2008-05-02 06:05 pm (UTC)

(Link)

Кожную КАНКРЭТНУЮ сітуацыю трэба разглядаць асобна, без такіх абстракцый. Бо шмат дзе багатая палова выспы стала багатай менавіта за кошт сістэматычнага рабаваньня "беднай" паловы.
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-02 06:20 pm (UTC)

(Link)

Маеш рацыю пры ўмове, што багатая частка выспы рэгулярна вяла агрэсіўныя войны супраць беднай. Калі ж гэтага не было, то мы маем справу са звычайнай канкурэнцыяй і няздольнасьцю беднай часткі зь ёю справіцца. Г.зн. яны самі сабе вінаватыя.
[User Picture]From: [info]true_hans
2008-05-02 06:25 pm (UTC)

(Link)

Агрэсіўныя войны - вельмі грубы метад, існуе масса больш элегантных вырашэньняў.
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-02 06:28 pm (UTC)

(Link)

... але ўсе яны зьяўляюцца канкурэнцыяй. Канешне, калі гэта не вайна без абвяшчэньня вайны (напрыклад, наўмысная блякада ўзьбярэжжа).

На самой справе яшчэ Адам Сьміт даказаў, што любой краіне лепш мець багатага і стабільнага суседа, чым беднага і нестабільнага. Таму ніводная краіна, якая думае пра ўласны дабрабыт, ня будзе наўмысна шкодзіць суседзям. Канешне, калі мэтай зьяўляецца дабрабыт яе насельніцтва, а не правячай вярхушкі.
[User Picture]From: [info]true_hans
2008-05-02 06:33 pm (UTC)

(Link)

Якая ж гэта канкурэнцыя, калі адна краіна аблуднымі метадамі содзіць у іншай падуладнае сабе кіраўніцтва, каторае за бесцань прадае "багатай" краіне свае рэсурсы?

У любой краіне мэта - дабрабыт вярхушкі :) Насельніцтву ж даецца роўна столькі каб яно не паўстала зь віламі і не замяніла адну вярхушку на іншую.
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-02 06:38 pm (UTC)

(Link)

У тым-та і справа, што ў любой ЦЫВІЛІЗАВАНАЙ мэтай зьяўляецца моцная эканоміка, празь якую дабрабыт будзе ва ўсіх. А ў нецывілізаваных краінах (і Беларусь адна зь іх) сапраўды мэтаю зьяўляецца накрасьці як мага болей, пакуль ад карыта не пагналі.
[User Picture]From: [info]true_hans
2008-05-02 06:44 pm (UTC)

(Link)

"У этого корыта все хрюкают одінаково" (с) Самі Ведаеце Хто.

Мэтай заўсёды зьяўляецца максімальны прыбытак пры мінімальных выдатках. Толькі метады дзесьці больш адкрытыя, дзесьці - не.
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-02 06:55 pm (UTC)

(Link)

Яшчэ раз: у дэмакратычных краінах палітык — гэта такая самая прафесія, як доктар, юрыст ці трактарыст. Палітыкі працуюць, выконваюць пэўныя функцыі ў дзяржаве і атрымоўваюць за гэта заробак. Усё, што выходзіць па-за гэтую схему, зьяўляецца крыміналам і жорстка наказваецца.
[User Picture]From: [info]true_hans
2008-05-02 07:05 pm (UTC)

(Link)

Палітыкі - толькі пешкі. І розныя партыі зазвычай фінансуюцца аднымі і тымі ж карпарацыямі. Калі працягваць параўнаньне з дактарамі, то прыбытак фармацэптычнай кампаніі ня зьменшыцца ад таго пойдзеце Вы да урача А, каторы Вам прапіша адзін лек, ці да урача В, каторы Вам прапіша іншы лек. Усё адно абодва лекі робяць на адной фабрыцы, каторая з Вас так ці іначай пажывіцца :)
[User Picture]From: [info]antart
2008-05-02 10:34 pm (UTC)

(Link)

Трэба было дапамагаць суседу, вучыць жыцьцю. Цяпер кабзьдзец. :-)
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-02 10:52 pm (UTC)

(Link)

На самой справе, калі схадзіць па спасылцы, то акажацца, што пад гэта алегорыяй хаваецца Паўднёвая Афрыка. І фішка ў тым, што чорных там вучылі. І навучылі на сваю галаву ;)
[User Picture]From: [info]antart
2008-05-03 04:42 am (UTC)

(Link)

Няўдалая алегорыя, чорныя туды не на караблі прыплылі "из совершенно другой части Европы". Шляхі для белых толькі два - зьмірыцца (але рабіць усё магчымае для паляпшеньня жыцьця ў краіне), альбо эміграваць - што многія і зрабілі, у нас тут шмат знаёмых з Паўднёвай Афрыкі.
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-03 04:54 am (UTC)

(Link)

Фішка ў тым, што ані белыя, ані чорныя там не зьяўляюцца карэнным насельніцтвам. Абедзьве групы прыйшлі прыкладна ў адзін час. Таму і алегорыя.
[User Picture]From: [info]antart
2008-05-03 11:19 am (UTC)

(Link)

Гэта, безумоўна, новае слова ў коннай авіяцыі...
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-03 12:40 pm (UTC)

(Link)

Антось, схадзі да [info]tiomkin і пачытай гісторыю калянізацыі. Ён прафесійна займаецца вывучэньнем гісторыі ПАР і Радэзіі. Калі на гэтыя землі прыйшлі белыя, яны з розных прычынаў стаялі пустыя. У гэтым уся фішка.
[User Picture]From: [info]antart
2008-05-03 04:51 am (UTC)

(Link)

Але ў гэтым гіпатэтычным прыкладзе багатая краіна мае спосабы абараніцца: подкуп і забойства лідэраў праціўніка, распальваньне там грамадзянскай вайны, бамбаваньні вайсковых частак, прапаганда і адукацыя патэнцыйных прыхільнікаў - усё гэта не бяз посьпеху (і не безь няўдач) выкарыстоўваецца ў рэальным сьвеце...
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-03 04:55 am (UTC)

(Link)

Дык і выкарыстоўвалі да нейкага часу. Толькі "прагрэсіўнае чалавецтва" раўло кожны раз як бялугі ;)
[User Picture]From: [info]antart
2008-05-03 11:20 am (UTC)

(Link)

Раўлі супраць апартэйду, які ня надта пасаваў канцу 20-га стагоддзя...
[User Picture]From: [info]ziankovich
2008-05-03 12:43 pm (UTC)

(Link)

Апартэід = разьдзельнае пражываньне. Як раз тое, пра што й ідзецца ў працытаваным кавалку :) Пісаў грамадзянін ПАР пра праблемы ПАР у 1968 годзе. А тое, што напрошваюцца асацыяцыі з тым жа Ізраілем/Палестынай ды іншымі прыкладамі, паказвае толькі, што чалавецтва працягвае хадзіць па тых самых граблях.